ВИСНОВКИ Характерною рисою нових економічних відносин у національному господарстві по праву вважається переорієнтація пріоритетів у функціонуванні банківської системи, яка є важливим елементом загальнодержавної економічної системи України. На сучасному етапі формування ринкових відносин банківський сектор відіграє суттєве значення у процесах ринкових перетворень, активно впливаючи на фінансові можливості суб’єктів господарської діяльності через механізми кредитування, операції на фондовому та валютному ринках. Водночас комерційні банки, як низова ланка банківської системи, виступають безпосередніми учасниками ринкових відносин, відтак їх діяльність також регулюється Законами ринкової економіки. Це вимагає постійного контролю за формуванням банківських продуктів високої якості з метою підтримки конкурентноздатності банку на міжбанківському ринку капіталів та інвестицій. З метою відпрацювання національної господарської політики, досягнення високих показників прибутковості, ліквідності, платоспроможності необхідно володіти досконалою інформаційною базою для прийняття оперативних, практичних, а також стратегічних рішень. Прийняття оптимальних управлінських рішень забезпечується через механізми контролю, аналізу, планування собівартості банківських послуг на основі достовірної інформації, адекватної моделі господарсько-фінансової діяльності комерційного банку. За такого підходу інформація набуває ознак цінного банківського ресурсу, що забезпечує здатність керівництва оперативно реагувати на зміни у господарських процесах з метою попередження негативних тенденцій. Певна річ, основний обсяг інформації формується у межах загальної облікової системи банку, що об’єднується в цілісність механізмом взаємодії оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку. Активний обліковий механізм банку забезпечує адекватну ринковим відносинам систему оцінки банківського бізнесу на мікрорівні. Втім важливо сформувати узагальнені показники діяльності шляхом їх включення до бухгалтерської звітності, що є початковою точкою проведення оцінки банківського бізнесу. У процесі підготовки та написання цієї роботи передусім досліджувалися об’єктивні передумови реформування облікової системи банківських установ. Основна мета реформування — зміна підходів до звітності. В подальшому поступово вирішувалися проблеми методологічного поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський; запровадження в облікову практику концептуальних (базових) основ міжнародних стандартів бухгалтерського обліку; формування структури плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків; опрацювання методик фінансового обліку основних банківських операцій, та на їх основі — положень облікової політики банку. За змістом монографії можливі такі узагальнення: 1. Обліковий механізм банку — це взаємодія оперативного, систематичного та бухгалтерського обліку, які водночас функціонують як інформаційні системи. 2. У межах системи «Бухгалтерський облік» конкретні інформаційні навантаження несуть підсистеми: фінансовий, управлінський та податковий облік. Використовуючи інформацію первинного обліку в підсистемах формується конкретна інформація, що є вихідною базою відповідної звітності: фінансової, внутрішньобанківської (управлінської) та податкової (для потреб фіскальних органів). За певних облікових трансформацій інформація кожної підсистеми є співставною та взаємодоповнюючою. 3. Впровадженням в облікову практику нових облікових інструментів (нарахування, оцінки та переоцінювання) відпрацьовано процес формування звітності за реальними показниками стану банківських активів, зобов’язань та капіталу. Через метод нарахування забезпечено дотримання основоположного принципу МСБО — принципу відповідності. Метод резервів спричинив реальну оцінку активів банку (кредитного та інвестиційного портфелю, дебіторської заборгованості) шляхом обліку резервів за можливими втратами банку на відповідних контррахунках. Процедури переоцінювання активів до їх справедливої (ринкової) вартості відпо...